РОЗРАХУНОК ПРОМІЖНИХ ОПОРНИХ ЧАСТИН НЕРОЗРІЗНИХ ПЕРФОРОВАНИХ БАЛОК У ПРОГРАМНОМУ КОМПЛЕКСІ «ЛІРА»
DOI:
https://doi.org/10.31650/2707-3068-2021-25-130-138Анотація
Завдяки простоті конструктивної форми та виготовлення, а також надійності під час експлуатації балки є одними з найбільш розповсюджених елементів, які застосовуються у промисловому, цивільному і громадському будівництві. Найбільш раціональним перерізом металевих балок є прокатні двотаври з похилими або паралельними внутрішніми гранями полиць, переважне використання яких зумовлене значенням ядрової відстані, яке удвічі перевищує аналогічне значення для прямокутного перерізу і майже утричі для круглого. Цей показник є ще більшим для перфорованих профілів, отриманих зі звичайних прокатних балок, які дозволяють компонувати перерізи зі збільшеними значеннями моментів інерції і моментів опору без збільшення витрат матеріалу. Для нерозрізних балок додатковим суттєвим фактором, що впливає на їх несучу здатність, є конструктивне оформлення проміжної опорної частини.
Метою проведених досліджень є вивчення напружено-деформованого стану нерозрізних перфорованих балок двотаврового профілю різної висоти на ділянках біля проміжної опори, конструкція якої виконана без поперечного ребра жорсткості, розміщеного по осі опори, і з незавареними отворами зліва і справа від опори за дії рівномірно розподіленого навантаження у програмному комплексі «Ліра». Завданнями дослідження є встановлення фактичних значень напружень і деформацій у характерних перерізах нерозрізної перфорованої балки двотаврового профілю, які виникають на проміжній опорі, та виконання порівняльного аналізу результатів числових досліджень, отриманих у програмному комплексі „Ліра”, для проміжного опорного вузла балок різної висоти і за дії різних за величиною навантажень. Проведено аналіз отриманих епюр нормальних напружень, який засвідчив, що для запропонованої конструкції опорної частини балки розрахунковими є перерізи з отворами безпосередньо зліва і справа від опори. Зроблено висновок про необхідність проведення подальших експериментально–теоретичних досліджень різних типів опорних частин балок з метою розробки комплексної методики їх розрахунку та рекомендацій щодо визначення раціональної області застосування кожного з них.




